1. Словник української мови в 11 томах

запитувати

ЗАПИ́ТУВАТИ, ую, уєш, недок., ЗАПИТА́ТИ, а́ю, а́єш, док.

1. Звертатися до когось з питанням про кого-, що-небудь; питати.

— А що тепер буде? Що тепер робити? — запитував він себе мимохіть (Кобр., Вибр., 1954, 52);

— Денисе Івановичу, ви вже вечеряли? — діловито запитує підполковник (Стельмах, II, 1962, 61);

Я запитала антикварія про ціну книжки (Л. Укр., III, 1952, 742);

— Мамо! — запитав Юра. — А чому дерева зелені? (Смолич, II, 1958, 8);

// Викликати учня до дошки для перевірки його знань.

Іноді.. разом із школярами і Павлуша піднімає руку. І Докія Петрівна бувало і його запитає (Головко, II, 1957, 262).

2. Звертатися до якої-небудь установи, організації і т. ін. з вимогою, проханням дати певні відомості або офіційне роз’яснення з приводу чогось.

Що се воно за знак? з якої це речі така плутаниця?.. Так оце запитувала якась Донська станиця Піщанської волості… І задала ж роботу волосним оця несподівана бумага! (Мирний, II, 1954, 40);

Командуючий зробив паузу, ніби підшукував потрібне слово, про що ж саме вони мають запитати Ставку (Кучер, Чорноморці, 1956, 82).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. запитувати — запи́тувати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. запитувати — див. вивідувати; питати Словник синонімів Вусика
  3. запитувати — -ую, -уєш, недок., запитати, -аю, -аєш, док. 1》 Звертатися до когось із питанням про кого-, що-небудь; питати. || Викликати учня до дошки для перевірки його знань. 2》 Звертатися до якої-небудь установи, організації і т. ін. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. запитувати — ЗАПИ́ТУВАТИ (звертатися до когось з питанням), ПИТА́ТИ, ПИТА́ТИСЯ розм., ЗАПИ́ТУВАТИСЯ розм. — Док.: запита́ти, спита́ти, спита́тися, поспита́тися, запита́тися. — Іще якась надзвичайна сенсація? — підозріливо запитує Стадницький (М. Словник синонімів української мови
  5. запитувати — Запи́тувати, -пи́тую, -туєш; запита́ти, -та́ю, -та́єш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. запитувати — Запи́тувати, -тую, -єш сов. в. запитати, -тію, -єш, гл. Спрашивать, спросить. Прийшли, запитуємо попа — що візьме за вінчання. Г. Барв. 183. Запитай, матінко, усіх нас, де твоє дитятко бувало. Мет. 171. Словник української мови Грінченка