1. Словник української мови в 11 томах

запитуватися

ЗАПИ́ТУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., ЗАПИТА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, док.

1. розм. Те саме, що запи́тувати 1.

Оце таки не втерпів [Іван], але запитався жінки: — Чи є що в нас дома перекусити? (Март., Тв., 1954, 35);

— Знову грюк. — Питайся, Зіно, хто там, — озвався знову «той». — Може, Клим? — Ти запитайся (Ірчан, II, 1958, 14).

2. діал. Намагатися, пробувати.

[Іван:] Як би так зробити, щоб він перестав писати [вірші]? Я вже запитувавсь його просити, так він не слухає, ще й гнівається (Сам., II, 1958, 125);

Запитайся ж зайняти її або пхнути, або ногу підставити., ..як водиться у парубків (Кв.-Осн.. II, 1956, 427).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. запитуватися — запи́туватися дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. запитуватися — -уюся, -уєшся, недок., запитатися, -аюся, -аєшся, док. 1》 розм. Те саме, що запитувати 1). 2》 діал. Намагатися, пробувати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. запитуватися — ЗАПИ́ТУВАТИ (звертатися до когось з питанням), ПИТА́ТИ, ПИТА́ТИСЯ розм., ЗАПИ́ТУВАТИСЯ розм. — Док.: запита́ти, спита́ти, спита́тися, поспита́тися, запита́тися. — Іще якась надзвичайна сенсація? — підозріливо запитує Стадницький (М. Словник синонімів української мови