1. Словник української мови Грінченка

заплітання

Запліта́ння, -ня

с. Заплетаніе. А жаль мені дівування, субітнього заплітання. Чуб. V. 545.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. заплітання — -я, с. Дія за знач. заплітати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. заплітання — запліта́ння іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  3. заплітання — ЗАПЛІТА́ННЯ, я, с. Дія за знач. запліта́ти. А окрасою їм [дружинам] нехай буде не зовнішнє заплітання волосся та навішання золота або вбирання одеж, але захована людина серця в нетлінні лагідного й мовчазного духа, що дорогоцінне перед Богом (Біблія. Пер. Словник української мови у 20 томах
  4. заплітання — Запліта́ння, -ння, -нню, -нням Правописний словник Голоскевича (1929 р.)