1. Словник української мови Грінченка

заправа

Заправа, -ви

ж.

1) Запросъ (при пропродажѣ).

2) Начинаніе, приготовленіе къ чему, матеріалъ для чего-либо приготовленный. Пропала вся заправа! Черном. І вже! шкода й заправи! Лебед. у.

3) Приправа.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. заправа — -и, ж. Те, чим заправляють їжу. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. заправа — запра́ва іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  3. заправа — ЗАПРА́ВА, и, ж. Те, чим заправляють їжу. Заправи для салатів готують з олії, оцту, солі, цукру, меленого перцю (Технол. пригот. їжі, 1957, 124). Словник української мови в 11 томах