1. Словник української мови Грінченка

зарання

I. Зара́ння, -ня

с. Утреннее время. Півень співа поки з зарання, а далі спить, аж потіє. Ном., стр. 298, № 292.

---------------

II. Зарання

нар. = зарані. Іде милий додому зарання. Чуб. V. 576. Ото, Рябко, шануйся, добра своїх панів як ока стережи, зарання спать не квапсь, в солому не біжи. Гул. Арт. (О. 1861. III. 84). Старі зарання повмірали. Шевч.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. зарання — див. рано; ранок Словник синонімів Вусика
  2. зарання — I -я, с., рідко. Ранній час. II присл. Те саме, що зарані. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. зарання — зара́ння 1 іменник середнього роду ранній час рідко зара́ння 2 прислівник зарані незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
  4. зарання — ВРА́НЦІ (УРА́НЦІ) (у ранковий час), ЗРА́НКУ, РА́НКОМ, РА́НО, ЗРА́ННЯ, ЗАРА́ННЯ, СПОЗАРА́НА, СПОЗАРА́НКУ, СПОЗАРА́ННЯ, ЗАРА́НІ розм., ПОРАНЕ́НЬКУ розм., ЗАРА́ННЄ заст., ЗАРА́НА діал., ПОРА́НО діал., ПОРА́НУ діал. (досить рано). Словник синонімів української мови
  5. зарання — Зара́ння, -ння, -нню, -нням зара́ння, присл. Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. зарання — ЗАРА́ННЯ¹, я, с., рідко. Ранній час. Півень співа поки з зарання, а далі спить (Номис, 1864, № 292); *Образно. Хто жив в Аркадії хоч мить, хто весело прожив зарання, той в темну осінь не тремтить (У. Кравч., Вибр., 1958, 171). ЗАРА́ННЯ², присл. Словник української мови в 11 томах