1. Словник української мови Грінченка

заревти

Заревти, -ву, -веш

гл.

1) Заревѣть, издать ревъ. Лев заревів. Гліб. Арена звірем заревла. Шевч. 613. Ой заревло на порозі телятко. Чуб. V. 49. Пекельнеє свято по всій Україні сю ніч зареве. Шевч. 171. Море повстало і заревло. Мог. 91. Зашуміла вода й заревла. Левиц. Пов. 351. Заревла страшенна буря. Кв. II. 307. Заревли великі дзвони. Хата, 87. І знову ліри заревли. Шевч. 565.

2) Заревѣть, заплакать. Пройшла уже й Покрова, — заревла дівка як корова. Ном. № 492.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. заревти — див. заревіти. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. заревти — заревти́ дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  3. заревти — Зареві́ти і заревти́, -реву́, -реве́ш, -реву́ть; зареві́в, -ві́ла; зарі́в, -ревла́, -ревли́ Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  4. заревти — ЗАРЕВТИ́ див. зареві́ти. Словник української мови в 11 томах