заричити

Зари́чити, -чу, -чиш

гл. ? Встрѣчено въ загадкѣ: Із вечора заюрив, ік повночі захандричив, ік світу заричив. (Загадка: хліб вчинить і замісить, і в піч посадить). Грин. II. 312.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me