зарікати
Заріка́ти, -ка́ю, -єш
сов. в. заректи, -речу, -че́ш, гл. Заклинать, клясть, просить. Княгиня Раїна, вміраючи, зарікала сина не піддаваться католицтву. Стор. МПр. 63.
Джерело:
Словник української мови Грінченка
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- зарікати — заріка́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- зарікати — ЗАРІКА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ЗАРЕКТИ́, ечу́, ече́ш; мин. ч. зарі́к, рекла́, ло́; док., кого, розм. Просити, заклинати, клясти. Княгиня Раїна, вмираючи, зарікала сина не піддаватися католицтву (О. Стороженко); Простив [абат] .. Словник української мови у 20 томах