1. Словник української мови у 20 томах

зарікати

ЗАРІКА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ЗАРЕКТИ́, ечу́, ече́ш; мин. ч. зарі́к, рекла́, ло́; док., кого, розм.

Просити, заклинати, клясти.

Княгиня Раїна, вмираючи, зарікала сина не піддаватися католицтву (О. Стороженко);

Простив [абат] .. йому, зарік мовчати про те, що бачив (М. Лукаш, пер. з тв. Дж. Боккаччо).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. зарікати — заріка́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. зарікати — Заріка́ти, -ка́ю, -єш сов. в. заректи, -речу, -че́ш, гл. Заклинать, клясть, просить. Княгиня Раїна, вміраючи, зарікала сина не піддаваться католицтву. Стор. МПр. 63. Словник української мови Грінченка