1. Словник української мови Грінченка

засвідчувати

Засвідчувати, -чую, -єш

сов. в. засвідчити, -чу, -чиш, гл. Свидѣтельствовать, засвидѣтельствовать.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. засвідчувати — Посвідчувати; (підписом) завіряти, підтверджувати, потверджувати; (факт) констатувати; (любов) свідчити про. Словник синонімів Караванського
  2. засвідчувати — -ую, -уєш, недок., засвідчити, -чу, -чиш, док., перех. і неперех. 1》 Повідомляючи про щось, підтверджувати правдивість, правильність чого-небудь. || Підписом або печаткою завіряти що-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. засвідчувати — засві́дчувати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  4. засвідчувати — ВИЗНАВА́ТИ (вказувати на правильність, правдивість чого-небудь), ПРИЗНАВА́ТИСЯ, ПІДТВЕ́РДЖУВАТИ, ПОТВЕ́РДЖУВАТИ, СТВЕ́РДЖУВАТИ, ЗАСВІ́ДЧУВАТИ, ПРИЗНАВА́ТИ розм. — Док.: ви́знати, призна́тися, підтве́рдити, потве́рдити, стве́рдити, засві́дчити, призна́ти. Словник синонімів української мови
  5. засвідчувати — ЗАСВІ́ДЧУВАТИ, ую, уєш, недок., ЗАСВІ́ДЧИТИ, чу, чиш, док., перех. і неперех. 1. Повідомляючи про щось, підтверджувати правдивість, правильність чого-небудь. Словник української мови в 11 томах