засвідчувати
засві́дчувати
-ую, -уєш, недок., засвідчити, -чу, -чиш, док., перех. і неперех.
1》 Повідомляючи про щось, підтверджувати правдивість, правильність чого-небудь.
|| Підписом або печаткою завіряти що-небудь.
Засвідчувати повагу — виражати своє шанування кому-небудь (відвідуванням, листом і т. ін.).
2》 Бути, служити свідченням чого-небудь.
Джерело:
Великий тлумачний словник сучасної української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- засвідчувати — Посвідчувати; (підписом) завіряти, підтверджувати, потверджувати; (факт) констатувати; (любов) свідчити про. Словник синонімів Караванського
- засвідчувати — засві́дчувати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- засвідчувати — ВИЗНАВА́ТИ (вказувати на правильність, правдивість чого-небудь), ПРИЗНАВА́ТИСЯ, ПІДТВЕ́РДЖУВАТИ, ПОТВЕ́РДЖУВАТИ, СТВЕ́РДЖУВАТИ, ЗАСВІ́ДЧУВАТИ, ПРИЗНАВА́ТИ розм. — Док.: ви́знати, призна́тися, підтве́рдити, потве́рдити, стве́рдити, засві́дчити, призна́ти. Словник синонімів української мови
- засвідчувати — ЗАСВІ́ДЧУВАТИ, ую, уєш, недок., ЗАСВІ́ДЧИТИ, чу, чиш, док., перех. і неперех. 1. Повідомляючи про щось, підтверджувати правдивість, правильність чого-небудь. Словник української мови в 11 томах
- засвідчувати — Засвідчувати, -чую, -єш сов. в. засвідчити, -чу, -чиш, гл. Свидѣтельствовать, засвидѣтельствовать. Словник української мови Грінченка