1. Словник української мови Грінченка

засвічувати

Засвічувати, -чую, -єш

сов. в. засвіти́ти, -чу́, -тиш, гл.

1) Зажигать, зажечь. Шевч. 257. Засвічу я свічку, перебреду річку до моєї миленької хоть на одну нічку. Мет. 113.

2) Только сов. в. Засвѣтить, засіять. Колись і в наше віконце засвітить сонце. Ном. № 4886. Місяць у віконечко засвітить. МВ. ТІ. 9. Засвіти, Боже, з раю нашому короваю, щоб було виднесенько краяти дрібнесенько. Маркев. 101. аж зірниці засвітили. Искры изъ глазъ посыпались. Ном. № 6628.

3) тілом засвітити. Показать голое тѣло. волоссям засвітити. Открыть волоса (о замужней женщинѣ). Ном. № 3994.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. засвічувати — I -ую, -уєш, недок., засвітити, -ічу, -ітиш, док. 1》 перех. і рідко без додатка. Запалювати що-небудь для освітлення, викликати свічення чогось. 2》 тільки док., неперех. Почати випромінювати або відбивати світло. Засвітити волосом заст. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. засвічувати — засві́чувати 1 дієслово недоконаного виду запалювати засві́чувати 2 дієслово недоконаного виду псувати фотоматеріал Орфографічний словник української мови
  3. засвічувати — ЗАСВІ́ЧУВАТИ (запалювати що-небудь, щоб викликати світіння), СВІТИ́ТИ, ЗАПА́ЛЮВАТИ, ЗАСВІ́ТЛЮВАТИ рідше, РОЗСВІ́ЧУВАТИ розм. — Док.: засвіти́ти, запали́ти, розсвіти́ти. Словник синонімів української мови
  4. засвічувати — Засві́чувати, -чую, -чуєш, -чує Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. засвічувати — ЗАСВІ́ЧУВАТИ¹, ую, уєш, недок., ЗАСВІТИ́ТИ, ічу́, і́тиш, док. 1. перех. і рідко без додатка. Запалювати що-небудь для освітлення, викликати свічення чогось. Уночі засвічують світло у сховах (Л. Укр., III, 1952, 728); Спостерігачі.. Словник української мови в 11 томах