1. Словник української мови Грінченка

засмучувати

Засмуча́ти, -ча́ю, -єш, засмучувати, -чую, -єш

сов. в. засмути́ти, -чу́, -тиш, гл. Опечаливать, опечалить. Не тіш мої воріженьки, не засмучай мене. Гол. І. 289. Не засмучуй мене тяжко. K. Псал. 102. Вона ж його не звеселила, тілько гірше засмутила. Мет. 145. Господь засмутив, Господь и потішить. Н. Вол. у.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. засмучувати — засму́чувати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. засмучувати — Смутити, журити, зажурювати, завдавати жалю, наганяти <�навівати> сум; док. ЗАСМУТИТИ, о. охмарити. Словник синонімів Караванського
  3. засмучувати — -ую, -уєш, недок., засмутити, -смучу, -смутиш, док., перех. 1》 Викликати смуток у кого-небудь. || Виповнювати смутком (душу, серце). || Завдавати кому-небудь горя, жалю. 2》 Робити похмурим, безрадісним що-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. засмучувати — ЗАСМУ́ЧУВАТИ (викликати смуток у кого-небудь, робити смутним когось), СМУТИ́ТИ, ПЕЧА́ЛИТИ, ПОТЬМА́РЮВАТИ, ОПЕЧА́ЛЮВАТИ рідше, ЖУРИ́ТИ рідше, РОЗСТРО́ЮВАТИ розм., ПЕЧА́ЛУВАТИ діал., ОСМУ́ЧУВАТИ рідко; ПРИСМУ́ЧУВАТИ (трохи). — Док. Словник синонімів української мови
  5. засмучувати — ЗАСМУ́ЧУВАТИ, ую, уєш, недок., ЗАСМУТИ́ТИ, смучу́, сму́тиш, док., перех. 1. Викликати смуток у кого-небудь. Згадка про Ілаша, їх старшого сина, що так без вісті і чутки заподівся перед кількома роками, усе засмучувала їх (Мак., Вибр. Словник української мови в 11 томах