затинчивий
Зати́нчивий и зати́нчливий, -а, -е
Не поддающійся, неуступчивый, упрямый. О, яка ж бо ти затинчива! Почастуй же нас, коли сама не хочеш. О. 1862. II. 33. Ну, це й колода затинчлива, — як от дитина буває. Волч. у.
Джерело:
Словник української мови Грінченка
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- затинчивий — зати́нчивий прикметник Орфографічний словник української мови
- затинчивий — див. упертий Словник синонімів Вусика