1. Словник української мови Грінченка

затула

Затула, -ли

ж. Защита, прикрытіе. К. ЦН. 255. Г. Бар. 299, 221, 488, 97. Чоловіченьку, ти затуло моя: я за тебе затулюсь, да й нічого не боюсь. н. п. Гордували мною люде, а ти був моя затула. К. Псал. 160.

2) Капюшонъ въ верхней одеждѣ. Підніми затулу, то воно затишніше буде од вітру. Миргор. у. Слов. Д. Эварн. ум. затулочка. Батечку, мій голубчику! Мій оборонничку, моя затулочко, оборони мене від лихої години, від невірної дружини. Г. Барв. 274.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. затула — зату́ла іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. затула — -и, ж. 1》 розм. Предмет, яким що-небудь затуляють, закривають. 2》 діал. Відлога у верхньому одязі; каптур, капюшон. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. затула — ВІДЛО́ГА (частина верхнього одягу для захисту голови в негоду), КА́ПТУ́Р, КАПЮШО́Н рідше, ЗАТУ́ЛА діал., КО́БА діал., КО́БКА діал. Одкинув відлогу з голови й.. звів очі на другого (С. Словник синонімів української мови
  4. затула — ЗАТУ́ЛА, и, ж. 1. розм. Предмет, яким що-небудь затуляють, закривають. Марія витопила піч. Закривши її затулою, спинила прання (Бабляк, Вишн. сад, 1960, 322); Татари відкрили затулу й помітили Настю (Тулуб, Людолови, І, 1957, 141). 2. діал. Словник української мови в 11 томах