затула
ЗАТУ́ЛА, и, ж.
1. розм. Предмет, яким що-небудь затуляють, закривають.
Марія витопила піч. Закривши її затулою, спинила прання (Бабляк, Вишн. сад, 1960, 322);
Татари відкрили затулу й помітили Настю (Тулуб, Людолови, І, 1957, 141).
2. діал. Відлога у верхньому одязі; каптур, капюшон.
— Підніми, затулу, то воно затишніше буде од вітру (Сл. Гр.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- затула — зату́ла іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- затула — -и, ж. 1》 розм. Предмет, яким що-небудь затуляють, закривають. 2》 діал. Відлога у верхньому одязі; каптур, капюшон. Великий тлумачний словник сучасної мови
- затула — ВІДЛО́ГА (частина верхнього одягу для захисту голови в негоду), КА́ПТУ́Р, КАПЮШО́Н рідше, ЗАТУ́ЛА діал., КО́БА діал., КО́БКА діал. Одкинув відлогу з голови й.. звів очі на другого (С. Словник синонімів української мови
- затула — Затула, -ли ж. Защита, прикрытіе. К. ЦН. 255. Г. Бар. 299, 221, 488, 97. Чоловіченьку, ти затуло моя: я за тебе затулюсь, да й нічого не боюсь. н. п. Гордували мною люде, а ти був моя затула. К. Псал. 160. 2) Капюшонъ въ верхней одеждѣ. Словник української мови Грінченка