затулений
ЗАТУ́ЛЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до затули́ти.
Дід в роздумах підійшов до будівлі, вікна і двері якої були затулені матами (Стельмах, Хліб.., 1959, 428);
Він стояв передо мною німий, з затуленими устами, з нерухомими скляними очима — страшний (Фр., VI, 1951, 312);
// зату́лено, безос. присудк. сл.
В цій хаті ще горіло світло, тільки знадвору не було видно, бо віконце було щільно затулено чорною хусткою (Григ., Вибр., 1959, 189).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me