1. Словник української мови Грінченка

затягати

Затягати, -га́ю, -єш

сов. в. затягти, -гну, -неш, гл.

1) Затягивать, затянуть. Не можна затягати нитку на шиї, бо нечистий задавить. Грин. II. 25. Нуте, хлопці чорнобривці, затягайте неводи. Чуб. III. 123. Бери воли та затягай вози. Грин. III. 571.

2) Затаскивать, затащить. Під білою березою козаченька вбито, ой убито, вбито, затягнено в жито. Чуб. V. 375.

3) Затягивать, затянуть, завлекать, завлечь; приглашать, пригласить. Суд не затяга, та суд і не одпуска. Ном. № 7372. Дівка Санджаківна на встрічу вихожає, Алкана-пашу в город Козлов зо всім військом затягає. АД. І. 211. — на хліб. Приглашать на угощеніе. Буду панів і козаків на хліб, на сіль затягати. Мет. 415.

4) Вербовать, навербовать. КС. 1883. IV. 751. затягли́ затя́г. Навербовали отрядъ, шайку. КС. 1883. II. 298.

5) Пріобрѣтать, пріобрѣсть, получить. Забув Грицько про великий посаг, який думав затягти за жінкою. Мир. ХРВ. 77. За жінкою яку худобу затяг! Мир. ХРВ. 349. Затяг таки, заробив грошей. Харьк. у.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. затягати — затяга́ти 1 дієслово недоконаного виду втягувати; обв'язувати; починати співати; закручувати затяга́ти 2 дієслово доконаного виду зморити; забруднити розм. Орфографічний словник української мови
  2. затягати — Тягти, ф. тирити, затирювати; (до гурту) залучати, вербувати, втягати; (- діло) захоплювати, приваблювати, засмоктувати; (пояс) зашморгувати, стягати; (звіт) зволікати з чим: (мохом) покривати, поростати; (хмарами) огортати, оповивати, ЗАСТЕЛЯТИ... Словник синонімів Караванського
  3. затягати — див. тягти Словник синонімів Вусика
  4. затягати — I -аю, -аєш і рідше затягувати, -ую, -уєш, недок., затягти і затягнути, -тягну, -тягнеш; мин. ч. затяг, -ла, -ло і затягнув, -нула, -нуло; док., перех. 1》 Тягнучи, посуваючи кого-, що-небудь, поміщати кудись. 2》 також без додатка. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. затягати — Набирати Словник застарілих та маловживаних слів
  6. затягати — затяга́ти (затя́гувати) / затягти́ (затягну́ти) петлю́ (за́шморг) (на ши́ї). Ставити кого-, що-небудь у безвихідне становище; вдаватися до утисків, обмежень і т. ін. Знову народ у панській неволі опинився. Фразеологічний словник української мови
  7. затягати — ЗАСМО́КТУВАТИ (перев. про воду, болото, трясовину і т. ін. — вбирати в себе, вниз, всередину чогось), ЗАСИСА́ТИ, УСМО́КТУВАТИ (ВСМО́КТУВАТИ), ПРИСМО́КТУВАТИ, ВТЯ́ГУВАТИ (УТЯ́ГУВАТИ), ВТЯГА́ТИ (УТЯГА́ТИ), ЗАТЯГА́ТИ, ЗАТЯ́ГУВАТИ. — Док. Словник синонімів української мови
  8. затягати — ЗАТЯГА́ТИ¹, а́ю, а́єш і рідше ЗАТЯ́ГУВАТИ, ую, уєш, недок., ЗАТЯГТИ́ і ЗАТЯГНУ́ТИ, тягну́, тя́гнеш; мин. ч. затя́г, ла́, ло́ і затягну́в, ла,ло; док., перех. 1. Тягнучи, посуваючи кого-, що-небудь, поміщати кудись. Словник української мови в 11 томах