затягати

затяга́ти

I -аю, -аєш і рідше затягувати, -ую, -уєш, недок., затягти і затягнути, -тягну, -тягнеш; мин. ч. затяг, -ла, -ло і затягнув, -нула, -нуло; док., перех.

1》 Тягнучи, посуваючи кого-, що-небудь, поміщати кудись.

2》 також без додатка. Вбирати, втягувати кого-, що-небудь у себе, вниз, у середину чогось; засмоктувати.

|| безос.

|| тільки док., розм., рідко. Те саме, що украсти.

|| безос.

3》 перен., розм. Умовлянням або силою приводити, заводити, доставляти і т. ін. куди-небудь.

|| тільки 3 ос. Захоплювати, приваблювати.

|| Залучати до участі в чому-небудь.

4》 Обв'язувати, підперізувати чим-небудь туго.

5》 Стягуючи кінці, зав'язувати міцно, зашморгувати мотузок, вірьовку і т. ін. Затягати зашморг.

6》 Покривати, встеляти чим-небудь якусь поверхню.

|| безос.

|| Закривати, заліплювати отвір чим-небудь липким, в'язким.

|| безос.

|| розм. Напинати, натягувати що-небудь.

|| Огортати, оповивати, заволікати що-небудь, роблячи нечітко, невиразно видним (про туман, хмари, імлу і т. ін.).

|| безос.

7》 також без додатка, розм. Починати співати (рідше грати).

|| тільки недок. Співати тривалий час.

|| рідко. Довго тягти окремі високі ноти; виводити.

|| Починати говорити спроквола, монотонно, розтягуючи слова.

Затягати своєї — настирливо повторювати те саме.

8》 Просовувати що-небудь крізь якийсь отвір (перев. засиляти нитку в голку).

9》 розм. Затримувати, уповільнювати перебіг здійснення чого-небудь.

10》 також без додатка, розм. Те саме, що заважувати.

11》 спец. Міцно закручувати, загвинчувати, укріпляти що-небудь.

II -аю, -аєш, док., перех., розм.

1》 Зморити, перевтомити когось, примусивши довго ходити куди-небудь або десь.

|| рідко. Перевтомити кого-небудь частими відвідинами.

2》 Довго носячи, забруднити; заносити (одяг, взуття і т. ін.).

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. затягати — затяга́ти 1 дієслово недоконаного виду втягувати; обв'язувати; починати співати; закручувати затяга́ти 2 дієслово доконаного виду зморити; забруднити розм. Орфографічний словник української мови
  2. затягати — Тягти, ф. тирити, затирювати; (до гурту) залучати, вербувати, втягати; (- діло) захоплювати, приваблювати, засмоктувати; (пояс) зашморгувати, стягати; (звіт) зволікати з чим: (мохом) покривати, поростати; (хмарами) огортати, оповивати, ЗАСТЕЛЯТИ... Словник синонімів Караванського
  3. затягати — див. тягти Словник синонімів Вусика
  4. затягати — Набирати Словник застарілих та маловживаних слів
  5. затягати — затяга́ти (затя́гувати) / затягти́ (затягну́ти) петлю́ (за́шморг) (на ши́ї). Ставити кого-, що-небудь у безвихідне становище; вдаватися до утисків, обмежень і т. ін. Знову народ у панській неволі опинився. Фразеологічний словник української мови
  6. затягати — ЗАСМО́КТУВАТИ (перев. про воду, болото, трясовину і т. ін. — вбирати в себе, вниз, всередину чогось), ЗАСИСА́ТИ, УСМО́КТУВАТИ (ВСМО́КТУВАТИ), ПРИСМО́КТУВАТИ, ВТЯ́ГУВАТИ (УТЯ́ГУВАТИ), ВТЯГА́ТИ (УТЯГА́ТИ), ЗАТЯГА́ТИ, ЗАТЯ́ГУВАТИ. — Док. Словник синонімів української мови
  7. затягати — ЗАТЯГА́ТИ¹, а́ю, а́єш і рідше ЗАТЯ́ГУВАТИ, ую, уєш, недок., ЗАТЯГТИ́ і ЗАТЯГНУ́ТИ, тягну́, тя́гнеш; мин. ч. затя́г, ла́, ло́ і затягну́в, ла,ло; док., перех. 1. Тягнучи, посуваючи кого-, що-небудь, поміщати кудись. Словник української мови в 11 томах
  8. затягати — Затягати, -га́ю, -єш сов. в. затягти, -гну, -неш, гл. 1) Затягивать, затянуть. Не можна затягати нитку на шиї, бо нечистий задавить. Грин. II. 25. Нуте, хлопці чорнобривці, затягайте неводи. Чуб. III. 123. Бери воли та затягай вози. Грин. III. 571. Словник української мови Грінченка