1. Словник української мови Грінченка

заєць

Заєць, зайця

м.

1) Заяцъ. Бігає, як солоний заєць. Ном. № 6677. Боїться, щоб йому заєць дороги не перебіг. Ном. № 303.

2) Названіе вола съ прямыми толстыми и приподнятыми вверхъ рогами. К. С 1898. VII. 44.

8) Дѣтскія игры: а) охотники охотятся за зайцемъ. Ив. 60. б) то-же, что и сіра кішка. Ив. 47. ум. зайчик, зайчичок, заїнько. Зайчичок-стрибайчичок обгризує молоді пагонці на вишнях. О. 1861. V. 74.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. Заєць — За́єць прізвище * Жіночі прізвища цього типу як в однині, так і в множині не змінюються. Орфографічний словник української мови
  2. заєць — [зайcц'] -йц'а, ор. -йцеим, м. (на) -йц'у/ -йцеив'і, мн. -йц'і, -йц'іў два зайц'і Орфоепічний словник української мови
  3. заєць — зайця, ч. 1》 Невеликий полохливий звір родини гризунів, з куцим хвостом, довгими задніми ногами і довгими вухами. || розм. Заяче хутро. || розм. Заяче м'ясо. Земляний заєць — те саме, що тушканчик. Морський заєць — вид тюленя, що водиться в Білому морі. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. заєць — за́єць кул. м'ясний хлібець (ср, ст) Лексикон львівський: поважно і на жарт
  5. заєць — (-зайця) ч. 1. крим. П'яна людина. СЖЗ, 42. 2. мн. зайці; мол. Дівчата. Тоді малюєш собі ілюзорне майбутнє — з гарними довгоногими зайцями <...> (А. Дністровий, Місто уповільненої дії). Словник жарґонної лексики української мови
  6. заєць — ганя́ти (ганя́тися, полюва́ти і т. ін.) за двома́ зайця́ми. Намагатися одночасно здобути успіх у двох і більше справах; братися за кілька справ одночасно. Приїхав він саме тоді, коли Друзь ні про що, крім Василя Максимовича, не мав права думати. Фразеологічний словник української мови
  7. заєць — ЗА́ЄЦЬ (тварина), ВУХА́НЬ розм., КУ́ЦИЙ розм., КУЦОХВО́СТИЙ розм., КОСОО́КИЙ розм., СПЛЮХ діал. На дорогу вибіг охлялий за зиму заєць (М. Стельмах); Великий вухань, міцно підкидаючи задніми ногами, стрімголов мчав із кущів (М. Словник синонімів української мови
  8. заєць — За́єць, за́йця, -цеві, -цем, за́йче! за́йцю! зайці́, -ці́в за́яць і звичайно за́єць, за́йця, -цеві, за́йче і за́йцю! див. за́єць Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  9. заєць — ЗА́ЄЦЬ, зайця, ч. 1. Невеликий полохливий звірок родини гризунів, з куцим хвостом, довгими задніми ногами і довгими вухами. Менш цінне хутро [ніж білки] дають зайці, з яких використовується і м’ясо (Зоол. Словник української мови в 11 томах