заєць

ганя́ти (ганя́тися, полюва́ти і т. ін.) за двома́ зайця́ми. Намагатися одночасно здобути успіх у двох і більше справах; братися за кілька справ одночасно. Приїхав він саме тоді, коли Друзь ні про що, крім Василя Максимовича, не мав права думати. І взагалі він ніколи не вмів полювати за двома зайцями (Ю. Шовкопляс).

дале́ко ку́цому до за́йця. Велика різниця між ким-небудь. (Ясь:) Шляхтич — то велика річ! У своїх добрах він — король! .. Правами рівний Вишневецьким та Сопігам… (Наталя:) Ну, далеко куцому до зайця! (Б. Грінченко).

за́йчики в голові́ стриба́ють у кого. Хто-небудь легковажний, безтурботний або дурний, недоумкуватий. Дівчина вона гарненька, гудить не буду. Тільки у неї, здається, трохи зайчики в голові стрибають (С. Васильченко). за́єць у голові́. — Чи в його всі вдома? Зайця, часом, в голові немає? (М. Коцюбинський).

си́пати зайця́м со́лі на хвіст. 1. Марно погрожувати, обіцяти заподіяти кому-небудь щось неприємне. Що ти сиплеш зайцям солі на хвіст? Я тебе не боюся (З усн. мови). 2. Мріяти про щось нереальне. Весь вільний час ви мрієте над водою про такенну-о щуку або сиплете зайцям солі на хвіст (П. Козланюк).

убива́ти / уби́ти двох зайці́в (два за́йці). Домагатися одночасного здійснення двох різних справ. Долгін думав, що вбиває двох зайців — доводить Куцевичу, який він йому відданий, і водночас ставить його в становище якоїсь залежності (Н. Рибак); Освітливши тепер Василівку, це глухе і відстале село, ми одним пострілом вбиваємо двох зайців: піднімаємо Василівку і створюємо ґрунт в інших селах для майбутньої електрифікації (Г. Коцюба); Заруба цим .. убив одразу двох зайців. Найзапекліша самогонщиця кинула шинкарювати, а старий учитель здобув собі добру хазяйку (В. Кучер). уполюва́ти (уколо́шкати) (аж) двох зайці́в. Все це допоможе уполювати зразу аж двох зайців (І. Головченко і О. Мусієнко.); Цей кучерявий (Богдан) хоче двох зайців уколошкати — і мул вийняти із ставка, і родючість ґрунту підвищити (В. Большак).

як (мов, ні́би і т. ін.) ку́цому до за́йця. Дуже далеко, зовсім недоступно. Здатні (економи) й дітей вчити в гімназії. А нам далеко тепер до гімназії як куцому до зайця (І. Нечуй-Левицький).

як (мов, ні́би і т. ін.) соло́ного за́йця, зі сл. ганя́ти, гони́ти. Без перепочинку, весь час. — Клопітна тільки служба. Інколи і на місці не посидиш, ганяють тебе, як солоного зайця (Панас Мирний); Іван гонить кота, як солоного зайця (М. Білкун).

Джерело: Фразеологічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. Заєць — За́єць прізвище * Жіночі прізвища цього типу як в однині, так і в множині не змінюються. Орфографічний словник української мови
  2. заєць — [зайcц'] -йц'а, ор. -йцеим, м. (на) -йц'у/ -йцеив'і, мн. -йц'і, -йц'іў два зайц'і Орфоепічний словник української мови
  3. заєць — зайця, ч. 1》 Невеликий полохливий звір родини гризунів, з куцим хвостом, довгими задніми ногами і довгими вухами. || розм. Заяче хутро. || розм. Заяче м'ясо. Земляний заєць — те саме, що тушканчик. Морський заєць — вид тюленя, що водиться в Білому морі. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. заєць — за́єць кул. м'ясний хлібець (ср, ст) Лексикон львівський: поважно і на жарт
  5. заєць — (-зайця) ч. 1. крим. П'яна людина. СЖЗ, 42. 2. мн. зайці; мол. Дівчата. Тоді малюєш собі ілюзорне майбутнє — з гарними довгоногими зайцями <...> (А. Дністровий, Місто уповільненої дії). Словник жарґонної лексики української мови
  6. заєць — ЗА́ЄЦЬ (тварина), ВУХА́НЬ розм., КУ́ЦИЙ розм., КУЦОХВО́СТИЙ розм., КОСОО́КИЙ розм., СПЛЮХ діал. На дорогу вибіг охлялий за зиму заєць (М. Стельмах); Великий вухань, міцно підкидаючи задніми ногами, стрімголов мчав із кущів (М. Словник синонімів української мови
  7. заєць — За́єць, за́йця, -цеві, -цем, за́йче! за́йцю! зайці́, -ці́в за́яць і звичайно за́єць, за́йця, -цеві, за́йче і за́йцю! див. за́єць Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. заєць — ЗА́ЄЦЬ, зайця, ч. 1. Невеликий полохливий звірок родини гризунів, з куцим хвостом, довгими задніми ногами і довгими вухами. Менш цінне хутро [ніж білки] дають зайці, з яких використовується і м’ясо (Зоол. Словник української мови в 11 томах
  9. заєць — Заєць, зайця м. 1) Заяцъ. Бігає, як солоний заєць. Ном. № 6677. Боїться, щоб йому заєць дороги не перебіг. Ном. № 303. 2) Названіе вола съ прямыми толстыми и приподнятыми вверхъ рогами. К. С 1898. VII. 44. 8) Дѣтскія игры: а) охотники охотятся за зайцемъ. Словник української мови Грінченка