1. Словник української мови Грінченка

заїдливий

Заїдливий, -а, -е

1) Злой, привязчивый. Часом у руках і ціпок є, може б декотру заїдливішу (собаку) зачепив би чи по морді, чи по боку. Греб. 408.

2) Ссорливый, сварливый. Безумний сам гнівом себе вбиває, заїдливий від думок своїх сохне. К. Іов. 11.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. заїдливий — заї́дливий прикметник розм. Орфографічний словник української мови
  2. заїдливий — див. жадний; злий; нав'язливий Словник синонімів Вусика
  3. заїдливий — -а, -е, розм. Який легко заїдається (у 2 знач.). Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. заїдливий — СВАРЛИ́ВИЙ (який часто свариться, любить сваритися), ЛАЙЛИ́ВИЙ, ЗАЇ́ДЛИВИЙ, ГАРИ́КЛИВИЙ розм., ЗАРІЧА́НИЙ діал. Словник синонімів української мови
  5. заїдливий — Заї́дливий, -ва, -ве Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. заїдливий — ЗАЇ́ДЛИВИЙ, а, е, розм. Який легко заїдається (у 2 знач.). Посідали, почали розмову. Про одне, про друге… Про попа. — Дерій, зажера, заїдливий… Питаю: — Не в миру з ним? (Вас., II, 1959, 76). Словник української мови в 11 томах