1. Словник української мови Грінченка

збиткувати

Збиткувати, -кую, -єш (кого)

гл. Обижать кого, жестоко обходиться; издѣваться надъ кѣмъ. Челядь Бога допросила, щоби ей не бити, аби челяді не бити, та й не збиткувати. Гол. Мене у тому війську ніхто не збиткував. Федьк.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. збиткувати — Збиткувати (21, 431) – “ображати”; [ІЦ-2006] Словник з творів Івана Франка
  2. збиткувати — збиткува́ти дієслово недоконаного виду діал. Орфографічний словник української мови
  3. збиткувати — -ую, -уєш, недок., діал. 1》 неперех. Зазнавати матеріальних втрат. 2》 перех. Знущатися з кого-небудь. 3》 неперех. Пустувати, жартувати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. збиткувати — ЗНУЩА́ТИСЯ (заподіювати муки, страждання кому-небудь), ГЛУМИ́ТИСЯ, НАГЛУМЛЯ́ТИСЯ, НІ́ВЕЧИТИ, ПОТИРА́ТИ розм., ВЕРЕДУВА́ТИ заст., ЗБИТКУВА́ТИСЯ діал., ЗБИТКУВА́ТИ діал., ПОНЕВІРЯ́ТИ діал., ЗГНУЩА́ТИСЯ рідко, ПОТУРА́ТИ розм. рідко. Словник синонімів української мови
  5. збиткувати — ЗБИТКУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., діал. 1. неперех. Зазнавати матеріальних втрат. Фермери вельми збиткують, шукають рятунку хто де попало (М. Ол., Чуєш.., 1959, 31). 2. перех. Знущатися з кого-небудь. Словник української мови в 11 томах