збиткувати
ЗБИТКУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., діал.
1. неперех. Зазнавати матеріальних втрат.
Фермери вельми збиткують, шукають рятунку хто де попало (М. Ол., Чуєш.., 1959, 31).
2. перех. Знущатися з кого-небудь.
— Чи стоїть у ваших книгах що про таке… про таких дітей, що так збиткують свойого рідного вітця? (Фр., IV, 1950, 406);
— А як будуть вас багачі збиткувати та днями їсти не давати, то позакусюйте зуби й лише терпіть, заки повиростаєте та вберетесь у силу (Козл., На переломі, 1947, 39).
3. неперех. Пустувати, жартувати.
Ходять собі вони, ті студенти, по місті, та все-то співають вечорами — страх, як гарно! То купатися ходять, збиткують, от як на вакаціях — що мають робити? (Мак., Вибр., 1954, 80);
Тільки збиткують [учні] і ні на що не зважають (Круш., Буденний хліб.., 1960, 60).
Значення в інших словниках
- збиткувати — Збиткувати (21, 431) – “ображати”; [ІЦ-2006] Словник з творів Івана Франка
- збиткувати — збиткува́ти дієслово недоконаного виду діал. Орфографічний словник української мови
- збиткувати — -ую, -уєш, недок., діал. 1》 неперех. Зазнавати матеріальних втрат. 2》 перех. Знущатися з кого-небудь. 3》 неперех. Пустувати, жартувати. Великий тлумачний словник сучасної мови
- збиткувати — ЗНУЩА́ТИСЯ (заподіювати муки, страждання кому-небудь), ГЛУМИ́ТИСЯ, НАГЛУМЛЯ́ТИСЯ, НІ́ВЕЧИТИ, ПОТИРА́ТИ розм., ВЕРЕДУВА́ТИ заст., ЗБИТКУВА́ТИСЯ діал., ЗБИТКУВА́ТИ діал., ПОНЕВІРЯ́ТИ діал., ЗГНУЩА́ТИСЯ рідко, ПОТУРА́ТИ розм. рідко. Словник синонімів української мови
- збиткувати — Збиткувати, -кую, -єш (кого) гл. Обижать кого, жестоко обходиться; издѣваться надъ кѣмъ. Челядь Бога допросила, щоби ей не бити, аби челяді не бити, та й не збиткувати. Гол. Мене у тому війську ніхто не збиткував. Федьк. Словник української мови Грінченка