1. Словник української мови Грінченка

збудувати

Збудувати, -ду́ю, -єш

гл. Построить; соорудить, создать. Збудуй хату з лободи, та в чужую не веди. н. п. Ой коли б я знала, що буду емірати, то б я сказала труну збудувати. Чуб. III. 155. Чоловік збудував башту. Єв. Мр. XII. 1. Еней збудує сильне царство. Котл. Ен. І. 13.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. збудувати — збудува́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. збудувати — -ую, -уєш, перех. Док. до будувати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. збудувати — БУДУВА́ТИ (будівлі, споруди і т. ін.), СТРО́ЇТИ рідко; ЗВО́ДИТИ, СТА́ВИТИ, СТАНОВИ́ТИ розм., ВИВО́ДИТИ рідше (про те, що будується вгору); ПІДВО́ДИТИ, ПІДНІМА́ТИ (ПІДІЙМА́ТИ), ПІДНОСИ́ТИ рідше (перев. із сл. мі́сто, сті́ни і т. ін.). — Док. Словник синонімів української мови
  4. збудувати — Збудува́ти, -ду́ю, -ду́єш; збуду́й, -ду́йте Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. збудувати — ЗБУДУВА́ТИ, у́ю, у́єш, перех. Док. до будува́ти. Один купець хороший дворик мав.. Він у дворі комору збудував (Гл., Вибр., 1951, 51); Хто й коли збудував нашу хату, які майстри — невідомо (Довж., Зач. Словник української мови в 11 томах