збудь-вік

Збу́дь-вік, -ка

об. Отжившій, очень старый, дряхлый отъ старости. Перша збудь-вік Пріська Чирянка, змолоду не раз сиділа в куні, позводила на той світ аж трьох мужиків. Кв. II. 87.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me