збуряти
Збуря́ти, -ря́ю, -єш
сов. в. збурити, -рю, -риш, гл.
1) Разорять, разорить, разрушать, разрушить, повалить. Мов городи, що ти збурив, пам'ять його зникла. К. Псал. 17.
2) Волновать, взволновать, возмущать, возмутить. Та дума блискавкою мигнула в його голові, збурила всю кров. Левиц. І. 249.
Джерело:
Словник української мови Грінченка
на Slovnyk.me