збуток
Збуток, -тку
м.
1) = збут. О. 1862 IX. 72.
2) Исполненіе.
Джерело:
Словник української мови Грінченка
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- збуток — збу́ток іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- збуток — ЗБУ́ТОК, тку, ч., діал. 1. Те саме, що збут. Зелені та білі ренети .. можуть довго лежати, гарно пахнуть і мають добрий збуток (У. Самчук); * У порівн. З землею прощається сонце. В останнi хвилини воно висить над обрiєм, мов для збутку (Р. Андріяшик). Словник української мови у 20 томах