збійниченько
Збійник, -ка
м. Разбойникъ. Вх. Уг. 240. ум. збійничок, збійниченько. Гол. І. 172.
Джерело:
Словник української мови Грінченка
на Slovnyk.me
Збійник, -ка
м. Разбойникъ. Вх. Уг. 240. ум. збійничок, збійниченько. Гол. І. 172.