1. Словник української мови Грінченка

звербувати

Звербувати, -бую, -єш

гл. Завербовать. В Бердичеві славнім місті звербували хлопців двісті. Макс. 161.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. звербувати — звербува́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. звербувати — ЗВЕРБУВА́ТИ, у́ю, у́єш, кого, що, розм. Док. до вербува́ти; завербувати. В Бердичеві, славнім місті, звербували хлопців двісті (з народної пісні); Посли мали звербувати відділ козаків для допомоги шведам у війні з Австрією (з наук.-попул. літ.). Словник української мови у 20 томах