звірокзвірюка

I. Звір, звору

м. Оврагъ, лощина, ложбина. Не навчила я ся корчима ходити, з звора воду пити, з торби хлібом жити, з торби хлібом жити, на камені спаті. Гол. І. 156.

---------------

II. Звір, -ра, -ру

м.

1) Звѣрь. З теї тучи в темний ліс, — нехай мене звір іззість. Чуб. V. 180.

2) Волкъ. ум. звірик, звірок. Звірок утішний білка. Сим. 210. ув. звірюка, звіря́ка.