1. Словник української мови Грінченка

згукнути

Згукну́ти, -ну́, -не́ш

гл.

1) Крикнуть. Що ж, як він згукне нам отте своє «годі!» та й нагадувать не звелить? МВ. ІІ. 110.

2) Позвать. Згукнув його, — він обізвався і прийшов до мене. Екатер. у. (Залюбовск.).

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. згукнути — згукну́ти дієслово доконаного виду діал. Орфографічний словник української мови
  2. згукнути — -ну, -неш, док., перех., діал. Крикнути. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. згукнути — ЗГУКНУ́ТИ, ну́, не́ш, док., перех., діал. Крикнути. — Що ж, як він згукне нам оте своє «годі»! та й нагадувать іще не звелить? (Вовчок, І, 1955, 201). Словник української мови в 11 томах