1. Словник української мови Грінченка

здекретувати

Здекретува́ти, -ту́ю, -єш

гл. Опредѣлить, назначить. Яку б кару ледачому пакостникові здекретувати? К. ЧР. 272.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. здекретувати — здекретува́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. здекретувати — ЗДЕКРЕТУВА́ТИ, у́ю, у́єш, що, рідко. Док. до декретува́ти. Президент здекретував новий склад Ради безпеки (з газ.); // розм. Визначити, призначити. Яку б кару ледачому пакосникові здекретувати? (П. Куліш). Словник української мови у 20 томах