здекретувати
ЗДЕКРЕТУВА́ТИ, у́ю, у́єш, що, рідко.
Док. до декретува́ти.
Президент здекретував новий склад Ради безпеки (з газ.);
// розм. Визначити, призначити.
Яку б кару ледачому пакосникові здекретувати? (П. Куліш).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- здекретувати — здекретува́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
- здекретувати — Здекретува́ти, -ту́ю, -єш гл. Опредѣлить, назначить. Яку б кару ледачому пакостникові здекретувати? К. ЧР. 272. Словник української мови Грінченка