1. Словник української мови Грінченка

здихати

Здиха́ти, -ха́ю, -єш

гл.

1) сов. в. здихну́ти, -ну, -не́ш, гл. Вздыхать, вздохнуть. Все чогось скучає, важенько здихає. Мет. 113.

2) сов. в. здо́хнути, -ну, -неш, гл. Издыхать, издохнуть. Ой як би то сталось, щоб ви не вертались, щоб там і здихали, де ви поросли. Шевч. 212. Був собі такий бідний вовк, що трохи не здох з голоду. Рудч. Ск. І. 1.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. здихати — зди́хати 1 дієслово доконаного виду позбутися чого-небудь діал. зди́хати 2 дієслово доконаного виду віддихатися діал. здиха́ти 1 дієслово недоконаного виду гинути здиха́ти 2 дієслово недоконаного виду зітхати діал. Орфографічний словник української мови
  2. здихати — (- тварин) дохнути, гинути; (- людей) ВУЛ. ПОМИРАТИ; док. ЗДОХНУТИ опрягтися, сконати, відкинути хвіст <�хвоста>. Словник синонімів Караванського
  3. здихати — I зд`ихати-аю, -аєш, док., перех., діал. Позбутися кого-, чого-небудь. II зд`ихатиздихаю, здихаєш і здишу, здишеш, док., діал., перев. з часткою не. Віддихатися. III здих`ати-аю, -аєш, недок., здохнути, -ну, -неш; мин. ч. здох, -ла, -ло; док. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. здихати — ПОЗБУ́ТИСЯ кого, чого (звільнитися від когось, чогось небажаного, зайвого тощо), ПОЗБА́ВИТИСЯ, ПОЗБУ́ТИ кого, що, ЗБУ́ТИСЯ, ЗБУ́ТИ кого, що, ВІДБУ́ТИ кого, що, рідше, УСУ́НУТИ кого, що, ВИ́ЗВОЛИТИСЯ від кого-чого, ПОДОЛА́ТИ (ПОДОЛІ́ТИ рідко)... Словник синонімів української мови
  5. здихати — Здиха́ти, -ха́ю, -ха́єш; здо́хнути, здо́хну, здо́хнеш; здох, здо́хла Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. здихати — ЗДИ́ХАТИ¹, аю, аєш, док., перех., діал. Позбутися кого-, чого-небудь. — Здихати б мені ту травицю, а то раз у раз заглядаю та мацаю,— а чи м’якенька, а чи зелененька… (Вовчок, VI, 1956, 327). ЗДИ́ХАТИ², зди́хаю, зди́хаєш і зди́шу, зди́шеш, док., діал. Словник української мови в 11 томах