1. Словник української мови Грінченка

злетіти

Зліта́ти, -та́ю, -єш

сов. в. злеті́ти, -лечу́, -ти́ш, гл.

1) Слетать, слетѣть. Сивою зозулею до роду злетіла. Гол. І. 195. Ти з неба злетіла. Шевч. 144. Гусята, качата гречку поїли, на панів ставочок нишки злетіли. Чуб. III. 208.

2) Взлетать, взлетѣть. К. Досв. 31. До тебе, Господи, душа моя злітає. К. Псал. 56. Злетів півень на ворота, сказав: кукуріку! Чуб. V. 37.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. злетіти — злеті́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. злетіти — [злеит’ітие] -еичу, -тиш, -тиемо, -тиете; нак. -ти, -т'іт' Орфоепічний словник української мови
  3. злетіти — див. злітати I. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. злетіти — злеті́ти впасти скотившись (м, ср, ст): Брат випровадив його на коридор, дав кулаком межи очі – він злетів зі сходів. На тому кінець (Нижанківський) Лексикон львівський: поважно і на жарт
  5. злетіти — голова́ злеті́ла (впа́ла, покоти́лася і т. ін.) (з плече́й (з плеч, з пліч)). Хто-небудь загинув. О, сором мовчки гинути й страждати, Як маєш у руках хоч заржавілий меч. Фразеологічний словник української мови
  6. злетіти — ЗЛІТА́ТИ (летячи, підніматися в повітря), ЗЛИНА́ТИ, ЗНІМА́ТИСЯ (ЗДІЙМА́ТИСЯ), ПІДНІМА́ТИСЯ (ПІДІЙМА́ТИСЯ), ПІДНО́СИТИСЯ, ЗРИНА́ТИ, ШУГА́ТИ (стрімко); ЗРИВА́ТИСЯ, ПОРИВА́ТИСЯ (раптово і швидко); СПУ́РХУВАТИ (перев. про птахів, метеликів і т. ін. Словник синонімів української мови
  7. злетіти — Злеті́ти, злечу́, злети́ш; див. зліта́ти Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. злетіти — ЗЛЕТІ́ТИ див. зліта́ти¹. Словник української мови в 11 томах