1. Фразеологічний словник української мови

злетіти

голова́ злеті́ла (впа́ла, покоти́лася і т. ін.) (з плече́й (з плеч, з пліч)). Хто-небудь загинув. О, сором мовчки гинути й страждати, Як маєш у руках хоч заржавілий меч. Ні, краще ворогу на одсіч дати, Та так, щоб голова злетіла з плеч (Леся Українка); — Мені там (на війні) теж не мед питиметься… Може, й голова злетить (Григорій Тютюнник).

Джерело: Фразеологічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. злетіти — злеті́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. злетіти — [злеит’ітие] -еичу, -тиш, -тиемо, -тиете; нак. -ти, -т'іт' Орфоепічний словник української мови
  3. злетіти — див. злітати I. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. злетіти — злеті́ти впасти скотившись (м, ср, ст): Брат випровадив його на коридор, дав кулаком межи очі – він злетів зі сходів. На тому кінець (Нижанківський) Лексикон львівський: поважно і на жарт
  5. злетіти — ЗЛІТА́ТИ (летячи, підніматися в повітря), ЗЛИНА́ТИ, ЗНІМА́ТИСЯ (ЗДІЙМА́ТИСЯ), ПІДНІМА́ТИСЯ (ПІДІЙМА́ТИСЯ), ПІДНО́СИТИСЯ, ЗРИНА́ТИ, ШУГА́ТИ (стрімко); ЗРИВА́ТИСЯ, ПОРИВА́ТИСЯ (раптово і швидко); СПУ́РХУВАТИ (перев. про птахів, метеликів і т. ін. Словник синонімів української мови
  6. злетіти — Злеті́ти, злечу́, злети́ш; див. зліта́ти Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. злетіти — ЗЛЕТІ́ТИ див. зліта́ти¹. Словник української мови в 11 томах
  8. злетіти — Зліта́ти, -та́ю, -єш сов. в. злеті́ти, -лечу́, -ти́ш, гл. 1) Слетать, слетѣть. Сивою зозулею до роду злетіла. Гол. І. 195. Ти з неба злетіла. Шевч. 144. Гусята, качата гречку поїли, на панів ставочок нишки злетіли. Чуб. III. 208. 2) Взлетать, взлетѣть. Словник української мови Грінченка