1. Словник української мови Грінченка

змагати

Змага́ти, -га́ю, -єш

гл. Быть въ силахъ, въ состояніи. Поки руки змагають, то як небудь по світу плентався б. Г. Барв. 416. Ой косити, молотити — я то не змагаю. Гол. IV. 446. чи ти здоров'ям змагаєш? Здоровъ ли ты? здоро́в'я змагає. Здоровъ, — ва. Як здоров'я змагає, то добре б робити. Н. Вол. у.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. змагати — Змага́ти: — прямувати, йти [16] Словник з творів Івана Франка
  2. змагати — змага́ти 1 дієслово недоконаного виду перемагати — розм.; прагнути — діал. змага́ти 2 дієслово недоконаного виду мати змогу рідко Орфографічний словник української мови
  3. змагати — див. перемагати Словник синонімів Вусика
  4. змагати — I -аю, -аєш, недок., змогти, зможу, зможеш; мин. ч. зміг, змогла, змогло; док. 1》 перех., розм. Брати гору, здобувати перемогу над ким-, чим-небудь; перемагати. || Переборювати, долати що-небудь (почуття, фізичний стан і т. ін.). || тільки 3 ос. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. змагати — ОХО́ПЛЮВАТИ кого, що (про думки, почуття, настрій, стан — повністю підкоряти чию-небудь свідомість, поглинати всю істоту), ОВОЛОДІВА́ТИ ким, ЗАВОЛОДІВА́ТИ ким, ОПАНО́ВУВАТИ кого, що, ким, чим, ОБХО́ПЛЮВАТИ кого, що, ОБІЙМА́ТИ кого, що, ОБНІМА́ТИ кого... Словник синонімів української мови
  6. змагати — ЗМАГА́ТИ¹, а́ю, а́єш, недок., ЗМОГТИ́, змо́жу, змо́жеш; мин. ч. зміг, змогла́, ло́; док. 1. перех., розм. Брати гору, здобувати перемогу над ким-, чим-небудь; перемагати. Словник української мови в 11 томах