1. Словник української мови Грінченка

змовини

Змовини, -вин

ж. мн.

1) Уговоръ. І погуби їх серед ради, серед їх змовин нечестивих. К. Псал. 9.

2) Сговоръ. Зробили змовини, а там і весілля справили. МВ. І. 117.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. змовини — змо́вини множинний іменник Орфографічний словник української мови
  2. змовини — див. угода Словник синонімів Вусика
  3. змовини — -вин, мн., заст. Заручини. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. змовини — ЗАРУ́ЧИНИ мн. (обряд, за яким дівчина і хлопець, що мають намір одружитися, оголошуються нареченою і нареченим), ОБРУ́ЧЕННЯ, ЗМО́ВИНИ мн., заст., ЗГОВО́РИНИ мн., заст., ЗГО́ВІР заст. — Заручини — це ще не весілля. Словник синонімів української мови
  5. змовини — ЗМО́ВИНИ, вин, мн., заст. Заручини. В Хмелинцях рушники були готові, тільки нас і ждали. Зробили змовини, а там і весілля справили (Вовчок, І, 1955, 78); А в нас — новина: Кашуба Наталку сватає. Приходив оце на змовини (Кос., Новели, 1962, 142). Словник української мови в 11 томах