змовити
Змовити, -ся
см. змовляти, -ся.
Джерело:
Словник української мови Грінченка
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- змовити — змо́вити дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
- змовити — див. змовляти. Великий тлумачний словник сучасної мови
- змовити — змовити прочитати (молитву)(ст): Змовили “Отче наш” і засіли до столу. Адась підніс тарілку з просфорою і пані Курковська обділила нею обох. Мовчки споживали дари Божі (Загачевський) Лексикон львівський: поважно і на жарт
- змовити — ЗАМОВЛЯ́ТИ етн. (за народними віруваннями — виліковувати хвороби, заліковувати рани за допомогою замовляння, чаклування), ПРИМОВЛЯ́ТИ, ВІДВЕРТА́ТИ, ВІДШІ́ПТУВАТИ, ВИШІ́ПТУВАТИ, ЗМОВЛЯ́ТИ заст. — Док. Словник синонімів української мови
- змовити — ЗМО́ВИТИ див. змовля́ти. Словник української мови в 11 томах