1. Словник української мови Грінченка

знімати

Зніма́ти, -ма́ю, -єш

сов. в. зня́ти, зніму, -меш, гл.

1) Снимать, снять. І шапки не зняв, і руки не дав, не прощався зо мною. Мет. 67. Пішов коток на торжок, купив собі кожушок. Треба з кота зняти та дитині дати. Макс. (1849). 103. Із правої рученьки перстень зняв. Мет. 168. Зняли з нього головоньку. Мет. 77. Вернися, милий, з чужої сторононьки, зніми журбу з моєї головоньки. Чуб. V. 861.

2) Поднимать, поднять. Лучче мені, мати, важкий камінь зняти. Мет. 259. Зняв руки до Бога. Левиц. ПЙО. І. 263. До тебе очі я знімаю, небесний жителю і царю. К. Псал. 291. Филю зо дна моря знімає. АД. І. 192.

3) — бучу. Поднять шумъ, крикъ. Зняла ж бучу Пилипиха, як визналась батькова подія. МВ. ІІ. 118.

4) — го́лос, річ. Начинать, начать говорить. МВ. ІІ. 96. Знявши одна жінка зміж народу голос, каже. Єв. Л. XI. 27.

5) — щот. Считать, сосчитать. Неможна з цього маку нікому щоту знімати. Чуб. І. 85.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. знімати — зніма́ти дієслово недоконаного виду рідко Орфографічний словник української мови
  2. знімати — ЗНІМАТИ, ЗДІЙМАТИ, (з цвяха) брати; (одяг) скидати, (силою) здирати; (з потяга) зсаджувати; (куряву) збивати; (ґвалт) зчиняти; тлк. ЗДІЙМАТИ, (руку) підводити, підносити; тлк. Словник синонімів Караванського
  3. знімати — див. увільняти Словник синонімів Вусика
  4. знімати — і рідко ізнімати, -аю, -аєш, недок., зняти, зніму, знімеш і рідко ізняти, ізніму, ізнімеш, док., перех. 1》 Діставати, брати зверху або з поверхні чого-небудь те, що там лежить, висить, стоїть і т. ін. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. знімати — (кого?), -аю, -аєш, недок., зняти, зніму, знімеш, док. Знаходити дівчину на одну ніч. Не проблема зняти дівчину, трахнути її. Питання, як знайти кохану? Словник сучасного українського сленгу
  6. знімати — (-аю, -аєш) недок. 1. кого; мол., жрм. Схиляти когось до статевого контакту. Влітку вони познайомилися на півдні, де разом засмагали на пляжі та "знімали" дівчат (СМ, 23.02.2001). БСРЖ, 550; ПСУМС, 29. 2. муз. Розшифровувати на слух партії окремих інструментів. ПСУМС, 29. Словник жарґонної лексики української мови
  7. знімати — здира́ти (зніма́ти, здійма́ти, лупи́ти і т. ін.) / зідра́ти (зня́ти, здійня́ти, злупи́ти і т. ін.) шку́ру (по три шку́ри, сім шкур і т. ін.) з кого і без додатка. 1. Оббирати кого-небудь; визискувати, експлуатувати. Фразеологічний словник української мови
  8. знімати — ДІСТАВА́ТИ (брати звідкись), ДОСТАВА́ТИ розм., ДОСТЯГА́ТИ заст.; ЗНІМА́ТИ, ЗДІЙМА́ТИ (зверху, з якоїсь поверхні тощо). — Док.: діста́ти, доста́ти, достягну́ти (достягти́), зня́ти, здійня́ти. Дістаю з шафи плед і кутаюся в нього (Ю. Словник синонімів української мови
  9. знімати — Зніма́ти, -ма́ю, -ма́єш; краще вживати здійма́ти, -ма́ю, -ма́єш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  10. знімати — ЗНІМА́ТИ і рідко ІЗНІМА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ЗНЯ́ТИ, зніму́, зні́меш і рідко ІЗНЯ́ТИ, ізніму́, ізні́меш, док., перех. 1. Діставати, брати зверху або з поверхні чого-небудь те, що там лежить, висить, стоїть і т. ін. Словник української мови в 11 томах