1. Словник української мови Грінченка

золотуха

Золотуха, -хи

ж.

1) Золотуха. Зовсім був ослін од золотухи. К. Гр. Кв. 9.

2) = золотушник 2. Вх. Пч. II. 12.

3) раст. а) Solidago Virgaurea L. ЗЮЗО. І. 137. б) Thalictrum flavum L. ЗЮЗО. І. 138.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. золотуха — золоту́ха 1 іменник жіночого роду застаріла назва симптомів захворювання — діатез і ураження шкіри, перев. у дітей розм., арх. золоту́ха 2 іменник жіночого роду золотушник бот., діал. Орфографічний словник української мови
  2. золотуха — -и, ж., розм. 1》 Застарілий термін, яким позначали прояви діатезу, що поєднується з туберкульозним ураженням шкіри, очей та лімфатичних вузлів (перев. у дітей). 2》 бот., діал. Золотушник. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. золотуха — (мед.) жовниця, див. скрофульоза Словник чужослів Павло Штепа
  4. золотуха — ЗОЛОТУ́ХА (хвороба): СКРОФУЛЬО́З мед. Відваром із сушених квітів і плодів (калини) лікують золотуху та простудні захворювання (з газети); Діти, які виліковуються від скрофульозу, рідко хворіють надалі тяжкою формою туберкульозу легень (з підручника). Словник синонімів української мови
  5. золотуха — ЗОЛОТУ́ХА, и, ж., розм. 1. Застарілий термін, яким позначали прояви діатезу, що поєднується з туберкульозним ураженням шкіри, очей та лімфатичних вузлів (перев. у дітей). В дитячім зрості я часто хворів, у мене була невигоєна золотуха (Збірник про Кроп. Словник української мови в 11 томах