золотуха
ЗОЛОТУ́ХА, и, ж., розм.
1. Застарілий термін, яким позначали прояви діатезу, що поєднується з туберкульозним ураженням шкіри, очей та лімфатичних вузлів (перев. у дітей).
В дитячім зрості я часто хворів, у мене була невигоєна золотуха (Збірник про Кроп., 1955, 27);
Його шия обмотана великою картатою хусткою, а вуха заткнуті ватою — старий хворів на золотуху (Чаб., Балкан. весна, 1960, 292).
2. бот., діал. Золотушник.
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- золотуха — золоту́ха 1 іменник жіночого роду застаріла назва симптомів захворювання — діатез і ураження шкіри, перев. у дітей розм., арх. золоту́ха 2 іменник жіночого роду золотушник бот., діал. Орфографічний словник української мови
- золотуха — -и, ж., розм. 1》 Застарілий термін, яким позначали прояви діатезу, що поєднується з туберкульозним ураженням шкіри, очей та лімфатичних вузлів (перев. у дітей). 2》 бот., діал. Золотушник. Великий тлумачний словник сучасної мови
- золотуха — (мед.) жовниця, див. скрофульоза Словник чужослів Павло Штепа
- золотуха — ЗОЛОТУ́ХА (хвороба): СКРОФУЛЬО́З мед. Відваром із сушених квітів і плодів (калини) лікують золотуху та простудні захворювання (з газети); Діти, які виліковуються від скрофульозу, рідко хворіють надалі тяжкою формою туберкульозу легень (з підручника). Словник синонімів української мови
- золотуха — Золотуха, -хи ж. 1) Золотуха. Зовсім був ослін од золотухи. К. Гр. Кв. 9. 2) = золотушник 2. Вх. Пч. II. 12. 3) раст. а) Solidago Virgaurea L. ЗЮЗО. І. 137. б) Thalictrum flavum L. ЗЮЗО. І. 138. Словник української мови Грінченка