1. Словник української мови Грінченка

зсадити

Зсаджувати, -джую, -єш

сов. в. зсади́ти, -джу́, -диш, гл.

1) Ссаживать, ссадить, снимать, снять. Чоловік тоді його зсадив з груші. Рудч. Ск. 25. з хазя́йства зсадити. Разорить. Миші... нас із хазяйства зсадять. Мнж. 66.

2) Смѣщать, смѣстить, увольнять отъ должности, отрѣшить отъ должности. Громада його (голову) давно б зсадила. О. 1861. VIII. 95. Гляди, царю, бо сей Мазепа тебе з царства зсадить. КС. 1882. ІІІ. 611.

3) Встаскивать, встащить, взваливать, взвалить. Узяли його в хату та й зсадили на піч. Мнж. 95. Зсадити дерево на віз. Зміев. у.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. зсадити — зсади́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. зсадити — див. зсаджувати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. зсадити — зсади́ти з хмар на зе́млю кого. Повернути до дійсності, реальності; отверезити кого-небудь. Я вирішив зсадити її (Сану) з хмар на землю та зштовхнути лицем до лиця з справжньою дійсністю (Ю. Збанацький). Фразеологічний словник української мови
  4. зсадити — Зсади́ти, зсаджу́, зса́диш, -дять Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. зсадити — ЗСАДИ́ТИ див. зса́джувати. Словник української мови в 11 томах