зубний
Зубний, -а́, -е́
Зубной. Прилипла вже до кости моя кожа, зостався я із яслами зубними. К. Іов. 42.
Джерело:
Словник української мови Грінченка
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- зубний — зубни́й прикметник Орфографічний словник української мови
- зубний — -а, -е. Прикм. до зуб 1). || Признач. для догляду за зубами. || Який лікує зуби (про лікаря). || Спеціально обладнаний, пристосований для лікування зубів. Зубна лікарня. Зубний кабінет. Зубна кіста мед. Великий тлумачний словник сучасної мови
- зубний — Зубни́й, -на́, -не́ Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- зубний — ЗУБНИ́Й, а́, е́. Прикм. до зуб 1. [Юркевич:] Цілком вам співчуваю. Зубний біль — Це така мука, такий пекельний біль… (Коч., П’єси, 1951, 268); // Признач. для догляду за зубами. Словник української мови в 11 томах