зубний
зубни́й
-а, -е.
Прикм. до зуб 1).
|| Признач. для догляду за зубами.
|| Який лікує зуби (про лікаря).
|| Спеціально обладнаний, пристосований для лікування зубів. Зубна лікарня. Зубний кабінет.
Зубна кіста мед. — порожнинне утворення в щелепі, що виникає внаслідок патології зубів.
Зубний камінь мед. — мінералізовані аморфні або кристалічні відкладення на поверхні зуба в ділянці шийки.
Зубні приголосні лінгв. — приголосні, що творяться з наближенням кінчика язика чи його передньої частини до верхніх зубів.
Зубні протези — засіб для заміщення дефектів зубних рядів; штучні зуби, щелепи.
Зубні хвороби — захворювання зубів і навколозубних тканин.
Джерело:
Великий тлумачний словник сучасної української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- зубний — зубни́й прикметник Орфографічний словник української мови
- зубний — Зубни́й, -на́, -не́ Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- зубний — ЗУБНИ́Й, а́, е́. Прикм. до зуб 1. [Юркевич:] Цілком вам співчуваю. Зубний біль — Це така мука, такий пекельний біль… (Коч., П’єси, 1951, 268); // Признач. для догляду за зубами. Словник української мови в 11 томах
- зубний — Зубний, -а́, -е́ Зубной. Прилипла вже до кости моя кожа, зостався я із яслами зубними. К. Іов. 42. Словник української мови Грінченка