зумітися
Зумітися, міюся, мієшся
гл.
1) = зуміти. А щоб ти зумілася! Ковел. у.
2) Поразиться, изумиться. Дівчина зумілася, де доля поділася. Чуб. V. 119.
Джерело:
Словник української мови Грінченка
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- зумітися — зумі́тися дієслово доконаного виду безос. Орфографічний словник української мови
- зумітися — Зумі́тися. Знетямитися, здивуватися Докінчивши свій протокол, зумів ся Ярема, бо пані Оксана ані не розлютилась, ні розплакалась і не втікла до другої комнати [...], навіть усьміхалась якось зловіщо (Б., 1895, 9, 2) // рос. Українська літературна мова на Буковині
- зумітися — див. зуміватися. Великий тлумачний словник сучасної мови
- зумітися — ДИВУВА́ТИСЯ (бути в стані здивування), ВРАЖА́ТИСЯ, ЧУДУВА́ТИСЯ, ДИВУВА́ТИ розм., ДИ́ВОМ ДИВУВА́ТИСЯ розм., ЧУ́ДОМ ЧУДУВА́ТИСЯ розм., ЧУДУВА́ТИ розм., ПОДИВЛЯ́ТИ розм., ЗУМІВА́ТИСЯ діал., ЧУДИ́ТИСЯ заст. — Док. Словник синонімів української мови
- зумітися — ЗУМІ́ТИСЯ див. зуміва́тися. Словник української мови в 11 томах