1. Українська літературна мова на Буковині

зумітися

Зумі́тися. Знетямитися, здивуватися Докінчивши свій протокол, зумів ся Ярема, бо пані Оксана ані не розлютилась, ні розплакалась і не втікла до другої комнати [...], навіть усьміхалась якось зловіщо (Б., 1895, 9, 2)

// рос. изумиться — знетямитися, здивуватися; порівн. пол. zdumieć się — знетямитися, здивуватися.

Джерело: Українська літературна мова на Буковині в кінці XIX — на початку XX ст. на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. зумітися — зумі́тися дієслово доконаного виду безос. Орфографічний словник української мови
  2. зумітися — див. зуміватися. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. зумітися — ДИВУВА́ТИСЯ (бути в стані здивування), ВРАЖА́ТИСЯ, ЧУДУВА́ТИСЯ, ДИВУВА́ТИ розм., ДИ́ВОМ ДИВУВА́ТИСЯ розм., ЧУ́ДОМ ЧУДУВА́ТИСЯ розм., ЧУДУВА́ТИ розм., ПОДИВЛЯ́ТИ розм., ЗУМІВА́ТИСЯ діал., ЧУДИ́ТИСЯ заст. — Док. Словник синонімів української мови
  4. зумітися — ЗУМІ́ТИСЯ див. зуміва́тися. Словник української мови в 11 томах
  5. зумітися — Зумітися, міюся, мієшся гл. 1) = зуміти. А щоб ти зумілася! Ковел. у. 2) Поразиться, изумиться. Дівчина зумілася, де доля поділася. Чуб. V. 119. Словник української мови Грінченка