1. Словник української мови Грінченка

зуспіти

Зуспіти, -пію, -єш

гл. Встрѣтить. Ми першого очима зуспіли Чайченка. МВ. ІІ. 95. І не счулась, як зуспіли дніпрові дівчата. Шевч. 359.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. зуспіти — зуспі́ти дієслово доконаного виду встигнути діал. Орфографічний словник української мови
  2. зуспіти — -ію, -ієш, док., діал. 1》 неперех. Встигнути. 2》 перех. Зустріти, застати. 3》 неперех. Несподівано з'явитися. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. зуспіти — ЗАСТА́ТИ (про які-небудь події, явища природи і т. ін. — відбутися, настати під час перебування кого-небудь у якомусь місці; несподівано виявити, знайти кого-небудь у якомусь місці, положенні, становищі), ЗАХОПИ́ТИ, ПРИХОПИ́ТИ, ПРИХВАТИ́ТИ... Словник синонімів української мови
  4. зуспіти — ЗУСПІ́ТИ, і́ю, і́єш, док., діал. 1. неперех. Встигнути. [Пріська:] Нема йому [Петрові], бідному, спокою!.. Коли то ж, коли нанесе його господь до нас — на хвилиночку ту… не зуспієш надивитися, словом перекинутися, як уже й назад їде… (Мирний, V, 1955... Словник української мови в 11 томах