зучити
Зуча́ти, -ча́ю, -єш
сов. в. зучи́ти, -чу́, -чи́ш, гл. Пріучать, пріучить. Зучай дитину чистенько коло себе ходити. Ви його не зучайте курити. Конст. у.
Джерело:
Словник української мови Грінченка
на Slovnyk.me
Зуча́ти, -ча́ю, -єш
сов. в. зучи́ти, -чу́, -чи́ш, гл. Пріучать, пріучить. Зучай дитину чистенько коло себе ходити. Ви його не зучайте курити. Конст. у.